Психологія і мед: як киянка створила біля Мукачева пасіку «Жу-Жу»
-
-
>
-
>
-
>
1374
Киянка Марина Шимкова приїхала на Закарпаття майже з початком повномасштабного вторгнення. Оселившись у будинку неподалік Мукачева, продовжувала працювати онлайн та завела бджіл. За фахом жінка – психологиня, інструкторка з підготовки до пологів та грудного вигодовування, керівниця благодійного фонду «Я. Є.», що займається підтримкою дружин військовослужбовців, очільниця благодійного фонду «Рій». Однак війна допомогла розкрити й інші її таланти – Марина Шимкова стала ще й пасічницею.
Жінка розповідає, що їхня пасіка «Жу-жу» – це хороший спосіб відволіктися, отримати смачний мед та зайняти корисною справою дітей. Власне про них і думала жінка, коли купувала перші вулики та заводила бджіл.
«Ми завжди разом йдемо на пасіку, коли, наприклад, наставав час фарбувати вулики, то це робили всі: я, діти, бабуся. Коли настає час міняти, або напарювати рамки, то ми також йдемо всі. Звісно, саме цією справою у більшості займаються дорослі, аби нічого нікуди не з’їхало, але дітям також цікаво. Іноді нам допомагають знайомі викачувати мед, адже це досить складна робота. А взагалі, усі дружньо щось робимо і, звісно, кожен отримує у вигляді подяки баночку меду», – розповідає Марина.
Цьогоріч родина отримала свій перший медовий врожай – 100 літрів натуральної та корисної смакоти.
«Мед у нас прекрасний! Ми дуже піклуємось про наших бджілок, для нас було принципово не догодовувати їх цукрами чи ще чимось, бо наші діти також його їдять. А ще бджіл треба любити і вміти з ними працювати. Тобто не лише як промисловість використовувати, а піклуватися і доглядати, лікувати їх», – розповідає власниця пасіки.
Аби бджоли мали, що їсти, родина засіяла поле медоноса – квітів фацелії.
Та, звісно, для того, аби пасіка розвивалась, не достатньо тільки годувати бджіл, каже жінка. Тому родина багато консультувалася з досвідченими пасічниками, закупилася книжками та довідниками. Трохи про бджільництво Марина дізналася і від свого батька, який у Чернігівській області вже давно має свою пасіку. Окрім того, додає жінка, ще й охазяйнувався елітними козами.
Своїх дітей Марині також вдалося зацікавити бджільництвом.
«Бджіл вони раніше тільки на картинках бачили. Але зараз не мають жодного страху. Якщо я десь ще вдягаюсь у спецодяг, то син може одягнути тільки маску і рукавички та йти знімати рамки. Бджоли, відчувають господарів. Коли ми приходимо вчасно і вони готові нас прийняти, то вони нас не кусають», – розповідає пасічниця.
А ще Марині вдалося чудово поєднати свою професію та хобі. У кожну баночку меду, яку вони продають, психологиня кладе невеличке передбачення.
«Дуже різні є передбачення, десь наголошуємо на добробуті в родині, що важливо цінувати близьких, як важливо не здаватися. Також розповідаємо, що якщо Господь закриває одні двері, то він обов’язково відкриє двері, головне розвернутись і вчасно їх побачити. Тобто у нас є про віру, сім’ю, цінності... Важливо розуміти: навіть якщо сьогодні важко, то так не буде завжди. Тобто це такі більш мотиваційні речі», – ділиться психологиня-пасічниця.
Більшість цьогорічного меду поїхало на Київ. Купували переважно друзі та студенти Марини Шимкової. Жінка розповідає, що багато років поспіль вона підписує листівки перед Новим Роком. І, як показує практика, написане у цих листівках у дуже багатьох людей здійснювалось.
«Коли вони замовляли мед, то казали: «Ми знаємо, що в тебе стовідсотково смачно, а ще дуже хочеться здійснення тих бажань», – каже Марина.
