Книга, яку хочеться наполегливо рекомендувати
…Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Т.Г. Шевченко
На превеликий жаль, досі я не була знайома з творами Івана Корсака, хоча вони вже вийшли в перекладах англійською, литовською, польською, турецькою, білоруською та російською мовами. Але прочитавши кілька романів, зрозуміла, що спинитися на цьому не зможу, тож вирішила написати відгук на збірку художньо-документальних оповідань «Імена твої, Україно», адже саме вона відкрила переді мною скарбницю літературної спадщини Івана Феодосійовича. Саме з неї потужним променем істини окреслились факти, які тривалий час від нас приховували, намагалися нівелювати, стерти з пам’яті нашого народу.
Книга виявилась надзвичайно насиченою – я не змогла прочитати її «залпом», як звичайне художнє видання, але й не могла надовго відкласти: вражав ледь не кожен абзац, постійно хотілось щось загуглити, щоб перевірити чи знайти додаткові відомості. Причому неймовірні факти ринули прямо з передмови. Чого лише варта наведена в ній цитата з листа Альберта Енштейна професору Іванові Пулюю після вручення Нобелівської премії за його винахід його ж стажерові: «Може, те неприємно вам слухати, але хто стоїть за вами, українцями, яка культура, які акції? А за Рентгеном – уся Європа». Багато чого пояснює і змушує задуматись, чи не так?
Загалом видання складається з двох частин. Перша – містить 27 гарно проілюстрованих невеличких нарисів, в яких у досить атмосферному художньому викладі відкриваються маловідомі імена, факти або пояснюються причини відомих історичних подій. Так, читач зможе пригадати чи й дізнатися: що спонукало князя Володимира зректися своїх дружин, знищити язичницьких ідолів у 988 році та яке ім’я він отримав при хрещенні; які королі правили на українських землях у ХІІІ-ХІV століттях та які дипломатичні зв’язки мала наша держава того часу; до яких хитрощів вдавалися козацькі та ворожі війська задля перемоги в боях; хто з українців був першим доктором медицини, професором Ягеллонського, ректором Болонського університету та одним зі спонсорів та замовників «Часослова» і «Осьмогласника»; хто зробив інженерні розрахунки для будівництва Панамського каналу; хто винайшов вакцину проти холери; хто мріяв відродити на Алясці козацтво; наскільки недооціненими лишились дослідження Л. Ландау, Г. Гамова, Д. Іваненка та інших вчених – вихідців з України, на наукових роботах яких базувались подальші розробки майбутніх нобелівських лауреатів без жодного посилання на першоджерела, тощо.
У другій частині видання – «Наша минувшина очима різного люду» – мовою оригіналу та в перекладі подано відгуки про описані події із закордонних джерел. Зокрема, наведено багато витягів з різними трактуваннями хрещення князя Володимира та його одруження з сестрою візантійського імператора Анною, що стало епохальною подією не тільки для Київської Русі, а й для всієї Європи. І хоча часто ці висвітлення мають суттєві розбіжності, однак показують нам загальне бачення та сприйняття України світовою спільнотою. Перед відгуками до тієї чи іншої події подано коротенькі авторські зауваги, в яких теж чимало цікавих, а подекуди просто вражаючих фактів, як от: «…ймовірні могили українських королів знаходяться поміж картопляної гички і по них гребуться кури». Складно коментувати таке… Для пересічного читача ця невелика книга стане справжнім довідником, тому хочеться наполегливо рекомендувати її усім, кому не байдужа минувшина українського народу.
Варто також зазначити, що назва «Імена твої, Україно» напрочуд влучно передає суть не тільки цього видання, а й усієї творчості письменника. Адже про багатьох героїв, описаних у збірці, можна детальніше дізнатися з історичних романів Івана Феодосійовича. З притаманним йому скрупульозним опрацюванням огрому інформації з різних, часто неопублікованих досі, джерел, автор знайомить читача з постатями, багатьох з яких знають і шанують за кордоном, а у нас вони й досі незаслужено лишаються поза увагою або й просто забутими. І це найприкріше, адже, за словами письменника, «ми – не ліпші у Бога й не гірші. Але вклад українців у світову цивілізацію має бути достойно й об’єктивно оцінений. Спочатку нами самими (передусім!), а згодом і світовою спільнотою». Цій справі Іван Корсак присвятив життя, відновлюючи сторінки нашої Книги Буття, – недарма професор-мистецтвознавець, академік Дмитро Степовик назвав його реаніматором української історії.
Тож у передчутті нових відкриттів продовжую знайомство з історичними романами Івана Феодосійовича, чого і вам бажаю!